VlasnaSprava.info
Головна сторінкаВеб-ресурсиМапа сайтуЗворотній зв'язок
ПартнериПро проект
Русский
Êâiòåíü 24, 2017, Ïîíåä³ëîê
ФІНАНСУВАННЯ БІЗНЕСУ БІЗНЕС від А до Я БІЗНЕС-НАВЧАННЯ ОГОЛОШЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНИ РЕКЛАМА КНИГИ ПЕРЕДПЛАТА ВИДАНЬ  
 
Тренінгові компанії      Центр інтерактивного навчання Київської Бізнес-Школи      Календар тренінгів та семінарів     

Прес-релізи

Огляд преси

Календар підприємця

Продаж бізнесу

Моніторинг законодавства

Довідники

Бізнес-інструменти

Інтернет-конференціі

Актуальне інтерв'ю

Цікава інформація

Запитання-відповіді

Форум

Енциклопедія підприємця

VlasnaSprava Блог

Виставки

пошук по сайту  
 
Логін  
   
  Пароль  
 
  зареєструватися
забули пароль?
Бізнес навчання  »  Реалії національної бізнес-освіти   Версія для друку
 
Реалії національної бізнес-освіти
 
Бізнес-освіта є вирішальним фактором, оскільки вона поєднує ряд елементів, необхідних для успішної роботи установ і підприємств.
 

Галина Канафоцька, тренер-викладач ШБ КІБІТ.
 
Необхідність базових знань

Бізнес-освіта є вирішальним фактором, оскільки вона поєднує ряд елементів, необхідних для успішної роботи установ і підприємств. Новітня економіка, що ґрунтується на засадах знань, і надалі потребуватиме висококваліфікованих і успішних менеджерів. Українці не можуть собі дозволити упустити цю історичну можливість, щоб приєднатись до світової спільноти шляхом створення здорової ринкової економіки та громадянського суспільства.

Єдиним шляхом здійснення цього є інвестування в людський капітал через освіту керівників підприємств, нинішніх управлінців та студентів, які стануть управлінцями завтра.Збільшення середнього терміну навчання і поступовий перехід до безперервного навчання є об'єктивним процесом формування освіти і відповідає зрослим вимогам науково-технологічного суспільства.

У процесі реформування держава має не лише відійти від принципу адміністративно-фінансового підпорядкування системи освіти своїм потребам, а і бути готовою до вирішення багатофакторних складових розвитку вільної, творчої особистості, орієнтації на врахування особисто-суспільних пріоритетів. На відміну від традиційної адаптаційної парадигми ця отримала назву трансформаційної, гуманітарної і стала ідеологією ХХІ сторіччя.

Освіта, адаптована до наших реалій

Серед нових якостей сьогоднішньої світової економіки особливого значення набувають динамізм та високий рівень технологій, що ніяким чином не враховується як за змістом, так і за формою викладання у наших освітніх закладах. Про це засвідчили дискусії між представниками бізнесу і закладами освіти. Така досить загрозлива тенденція може призвести до поглиблення розриву між очікуваннями клієнтів і формально задекларованими можливостями бізнес- та менеджмент-освітніх закладів.

Щоб уникнути небажаних наслідків слід пришвидшити оволодіння європейськими методиками акредитованої бізнес-освітньої діяльності, яка передбачає інтерактивні методи викладання. Наприклад, дистанційна освіта через Інтернет-технології, завдяки чому бізнесмени можуть продовжувати працювати, поєднуючи теорію і практику з застосуванням своїх знань в реальному житті, включаючи міжнародну складову.

Система сертифікації спеціалістів існує у всьому світі понад 100 років. Для різних видів діяльності розроблені професійні стандарти, відповідність яким підтверджується отриманням сертифікатів і кваліфікацій після проходження спеціальних учбових програм та іспитів.У розвинутому ринковому середовищі ці сертифікати є основним документом, що підтверджує рівень професійної компетентності. В Україні ще не існує власних традицій професійної сертифікації. Запровадження бажаних кваліфікацій випускника має бути точкою відліку в процесі планування навчальної програми та відбору навчальних методів.

Світова спільнота активно впроваджує в життя тезу про відмову від адаптаційної доктрини національної освіти і перехід до орієнтації на особисто-суспільні пріоритети та формування вільної, творчої особистості. Зміни у всіх сферах соціально-економічного життя України вимагають нового змісту навчання і професійної підготовки, формують нові глобальні завдання перед системою освіти.

Обговорення цієї теми триває вже досить довго, проте загальної підтримки поки що не отримує жоден підхід.

Основними концептуальними питаннями, що утворюють підгрунтя для дискусій, є наступні:

  1. Чи можуть бути застосовані до бізнес-освіти ті ж самі стандарти, що й до інших напрямів освіти?
  2. Які знання і навички повинні набути студенти українських бізнес-освітніх закладів?
  3. Як готувати фахівців з управління бізнесом в умовах несформованого ринку?
  4. Хто повинен викладати в українських бізнес-школах?
  5. Як сформувати викладацький склад в умовах відсутності національної традиції бізнес-освіти?

Поява дистанційного навчання та інформаційних технологій в навчальних закладах, а також швидке збільшення кількості дорослих студентів і іноземних організацій на ринку освіти створили нові проблеми, які слід вирішувати шляхом розробки і прийняття нового законодавства.

Нові закони та постанови повинні бути достатньо гнучкими для пришвидшення технологічного та навчального прогресу в бізнес-школах України. Негнучкість і зволікання в цій сфері можуть применшити значення української бізнес-освіти і привести до переваги пропозицій іноземних бізнес-шкіл, що пропонують сучасну освіту в Україні, не адаптовану до реалій нашого ринку.

Відкритість бізнесу для взаємодії з освітою

Відкритість бізнесу для взаємодії з освітою, коли вона взаємовигідна і гарантує високу якість, реально існує, але у більшості випадків бізнес не отримував пропозицій про співпрацю. Ті, хто вже зараз розуміє значення і зважає на диплом про бізнес-освіту, розраховують на глибше, ніж в кандидатів без бізнес-освіти, усвідомлення економічних законів і бізнес-моделей, більшу, ніж у інших випускників, готовність до роботи, та очікують побачити зрілу і самодисципліновану людину із прагненням до розвитку.

Досвід найбільш економічно розвинутих країн показує, що більша частка їхнього багатства та міць економік визначаються людським капіталом. Для забезпечення свого процвітання розвинуті країни інвестують у системи освіти. Новітня історія країн Центральної та Східної Європи підтверджує ту вирішальну роль, яку відіграє людський капітал при  переході до ринку. Ця роль особливо важлива в управлінні економікою та в розвитку підприємництва.

Відтак, стає суттєвим, щоб  і Україна зосередила увагу на бізнес- та менеджмент-освіті, оскільки вона сприяє стабільному, ефективному економічному зростанню і зміцнює конкурентоздатність на міжнародних ринках. Країни, що досягли значних успіхів за перехідний період, залучили в даний вид освіти більше студентів, ніж в інші напрями вищої освіти. Навчання студентів післядипломної освіти і управлінців зазвичай підтримувалось тими підприємствами і координуючими державними інстанціями, де вони працювали – структурами, які зробили мудру інвестицію в людський капітал своїх працівників.

Джерело підприємницьких можливостей

В Україні потрібно створити систему сприяння, адаптації, розповсюдження та обміну найкращим досвідом та знаннями в галузі методології бізнес- та менеджмент-освіти між навчальними закладами, чого зараз не існує.

Упровадження і використання такої системи має забезпечити формування нової моделі організації і фінансування досліджень та розробок, взаємодії науки з бізнесом, органічного узгодження елементів ринкової економіки з державним регулюванням такої важливої сфери діяльності суспільства як розвиток малого та середнього підприємництва. Систему можна розширювати, вносити корективи з урахуванням змін.

Причетність до неї користувачів різних рівнів, включаючи регіональні, дуже важлива, тому що це може сприяти її вдосконаленню. Портібно розгорнути нові форми співпраці з зацікавленими сторонами з метою розробки цілісного підходу, що дасть більш чітку стратегічну картину, скоординувати її, випрацювати спільну місію і цілі, щоб покласти край дубляжу функцій, яке призводить до бездумної трати обмежених ресурсів (часу, людей, фінансів, технолгій тощо).

Утвердження моделі економічного зростання, заснованої на активному використанні державно-регулюючих процесів, що сприятиме створенню організаційно-економічного та інформаційного забезпечення інноваційних процесів, ставлячи в основу освітню складову, є однією з базових позицій нової економічної політики розвитку підприємництва.

Посткласична і класична методологія освіти неминуче вступила в протиріччя одна з одною, що і спонукає до необхідності її кардинальної модернізації і адаптації до ринку.

Новаторство як галузь знань (до того ж ще й наукова база підприємництва) – діагностична наука, систематичне дослідження змін, які потенційно можуть стати джерелом підприємницьких можливостей. Для систематичного новаторства треба оволодіти мистецтвом критичного і конструктивного мислення.

Українському менеджерові бракує концептуальної кваліфікації для розуміння взаємозв'язку різних чинників, що впливають на його ситуацію. Таку кваліфікацію кожен може здобувати, якщо є бажання наздоганяти час. Бізнес-освітні заклади повинні дбати про те, якого типу менеджери виходять з її стін, і така турбота повинна бути підтримана наявністю механізмів, які б сприяли зміні особистості та визначенню її життєвих планів.

Робота над розробкою і втіленням новітніх принципів та стандартів у бізнес-освіті, формування критичної маси прогресивних вищих навчальних закладів дозволить надалі змінити систему бізнес- та менеджмент-освіти з іншими учасниками ринку, такими як бізнес-організації, громадські об'єднання, місцеві органи влади та міжнародні структури.

В подальшому заходами програми можна започаткувати формування національних систем акредитації та сертифікації бізнес-освітніх послуг. Спільні проекти є більш ефективними і дієвими, оскільки вони сприяють розвитку не одного окремого інституту, а всіх його учасників.

Труднощі національної бізнес-освіти

Навчання бізнес-та менеджмент-освіти все ще переживає труднощі:

  • фінансові – як результат низького доходу на душу населення та кризи державного забезпечення;
  • нестача кваліфікованих місцевих викладачів;
  • нестача місцевих навчальних матеріалів, включаючи підручники, кейси та ігри;
  • бідна інфраструктура, включаючи приміщення, бібліотеки, компю'терні мережі та бази даних;
  • брак оригінальних академічних досліджень у сфері менеджменту.

Місцевий уряд, місцеві бізнесові структури та багатонаціональні іноземні компанії поки що витрачають обмаль коштів для розвитку бізнес- та менеджмент-освіти. Така освіта характеризується низькою інституалізацією, нестачею якісного контролю та розвитку стандартів навчання, браком відрегульованої конкуренції.

Навчальні бізнес-заклади, школи (інститути) менеджменту мають бути гнучкими, швидкими та підприємливими, а форми освіти і тренінгів – дуже чутливими до ситуації на ринку.

Лектори і експерти мають бути висококваліфікованими і розуміти реальне місцеве бізнесове середовище. Керівники бізнесу потребують консультацій та порад в їхніх реальних проблемах; відтак бізнес-освіта має створити відповідний сервіс для них, беручи до уваги їхні як явні, так і приховані замовлення. При цьому треба мати на увазі, що їхні професійні інтереси та бажання вчитися менеджменту можуть не збігатися.

І тут визначальною є роль місцевих органів влади. Українська бізнес-освіта переважно бере до уваги лише явні замовлення бізнесового середовища, бо приховані замовлення треба ще розпізнати, знайти способи й технології їх вдовольнити. На це в бізнес-освіти засобів уже не вистачає.

Тому для  забезпечення ефективного розвитку економіки Україна вкрай потребує мислячих по-новому керівників для управління бізнесом, підприємствами, економікою і владними структурами. Менеджмент-освіта є вирішальним фактором, відколи вона поєднує ряд елементів, необхідних для успішної роботи установ і підприємств.

Новітня економіка, що грунтується на засадах знань, і надалі потребуватиме висококваліфікованих і успішних менеджерів. Українці не можуть собі дозволити упустити цю історичну можливість, щоб приєднатись до світової спільноти шляхом створення здорової ринкової економіки та громадянського суспільства. Єдиним шляхом здійснення цього є інвестування в людський капітал через освіту керівників підприємств, нинішніх управлінців та студентів, які стануть управлінцями завтра.

Новий підхід до партнерських стосунків

Очікувані результати освітньо-інноваційної діяльності визначаються кінцевою метою реалізації відповідно розробленої програми і полягають у створенні благоприємних умов для стійкої діяльності малих і середніх підприємств, подолання адміністративних перешкод на шляху розвитку підприємництва, впровадженню прогресивних фінансових технологій його підтримки, консолідації коштів та інструментів для фінансування пріоритетних напрямів розвитку малого та середнього підприємництва, інтеграції фінансових інструментів підприємництва в кредитно-фінансову систему пришвидшеному створенню робочих місць, забезпечення імпортозаміщення, створення умов для економічного росту, поповненню бюджетів усіх рівнів з використанням гнучких форм кредитування, державного замовлення, нових фінансових технологій, адресної методичної, інформаційної, консультаційної, учбово-освітньої і юридичної підтримки малого підприємництва, практичному сприянні створенню нових і ефективному розвитку діючих суб'єктів малого підприємництва, підвищенні соціального статусу підприємця, його іміджу і значущості.

Показником якості надання послуг суб'єктами ринку може слугувати суспільна думка, що буде формуватися клієнтами, створена як результат освітніх заходів і консалтингових послуг.

Потрібно дати перспективну оцінку і зрозуміти, в якій мірі це буде співвідноситися з місцевими задачами інноваційного розвитку освітньої сфери і яким чином систему можна розгорнути в часі (5, 10, 20 років), з тим, щоб учасники не лише повністю відповідали за неї і приймали участь в її формуванні, а щоб ця система стала стійким компонетном загальної стратегії і інтегральною частиною розвитку міста в цілому. Це новий підхід до партнерських стосунків.

Місцеві органи самроврядування повинні розуміти, що дані заклади стануть важливим надбанням їхніх громад. Вони повинні розуміти, що заклади, які дають високоякісну освіту та пропонують додаткові послуги діловій спільноті та широкому загалу, суттєво поліпшують існуючий людський капітал та конкурентну позицію регіону, порівняно з іншими містами чи регіонами, в залученні інвесторів. Вони повинні ставитися до цих закладів як до важливої складової розвитку.

Представники державних органів влади та органів місцевого самоврядування, розуміючи і підтримуючи розвиток бізнес-освітніх закладів та інноваційних структур, повинні ще й брати участь у створенні їх дорадчих органів, чим впливатимуть на розробку навчальних планів та програм розвитку, що краще відповідають державним та місцевим потребам. При цьому повинні докладатися максимум зусиль для створення спільних мереж, що об'єднуватимуть бізнес-освітні заклади з бізнесом – потенційним споживачем неперервної освіти та отримувачем освітніх та консалтингових послуг, та інформувати про це широку громадськість.

З огляду на це, потрібно вже зараз почати розробляти освітньо-інноваційну концепцію програми розвитку підприємництва України і передбачити на її розробку та впровадження бюджетне фінансування уже в поточному році.

Завдання бізнес-освітньо-інноваційних закладів має полягати не лише у тому, щоб надавати якісні освітні послуги відповідно до потреб розвитку місцевого підприємництва, а і у формуванні розуміння, що навчання персоналу є не тільки можливістю вирішити нагальні потреби підприємств, а й стати невід'ємною складовою довгострокової програми стратегії їх розвитку. Адже саме кваліфікований персонал у майбутньому може стати джерелом конкурентних переваг.

 
 
 

Повернутися






Технологічна підтримка - Activemedia LLC
© 2002-2010, ЦРБТ. Всi права застережено. Жодна частина матерiалiв не може бути вiдтворена чи використана iншим способом у будь-якiй формi без письмової згоди осiб, якi мають авторськi права. Погляди, викладенi у матерiалах авторiв, можуть не збiгатися з поглядами Центру розвитку бiзнес-технологiй.